Партія «Свобода» - "дах" ультраправих бойовиків?

Наймасштабніша кампанія проти міграції була організована саме „Свободою” у 2010 році. Расистський підтекст акції демонстрували численні плакати з особами африканської та азіатської зовнішності. Партія намагалась залучити електорат, спекулюючи на неіснуючій проблемі „ісламізації” України. Тут, певно, тягнибоківці намагалися іти за європейською модою. Ісламофобія розрахована на людей, що перебувають у полоні власних расистських фантазій. Тобто представників праворадикальних молодіжних субкультур та неонацистських сект.
7 вересня марш ВО «Свобода» організувала марш „За український футбол” – вимога зменшити кількість іноземних легіонерів у вітчизняному спорті трансформувалася у шабаш спрямований проти усіх людей неслов’янської зовнішності.  Зокрема, лунали вигуки: „Біла людина – велика Україна”, „Геть чужинців з українського футболу”, „Одна раса, одна нація”.
Не присоромило „Свободу” й те, що організовуючи марш ультраправих фанатів, вони фактично виправдовували їх злочини. Особливим цинізмом є те, що буквально 15 серпня відбувся гучний напад правих фанів „Динамо”, внаслідок якої у лікарні опинились кілька антифашистів-уболівальників „Арсеналу” (один з потерпілих отримав ножове поранення.
 На марші колона молодих екстремістів йшла під кельтськими хрестами – цей символ є замінником свастики у післявоєнний час. І заборонений у багатьох країнах саме як нацистська символіка. 
«Кельтський хрест», а також „вовчий гак” (символ Дивізії СС „Дас Райх”) використовувалися на цьогорічному марші за визнання Української повстанської армії. Якщо, починаючи з 2006 року, „Свобода” проводила марші окремо від неонацистів, в 2010 році вони вже крокували разом.
Всі ці кроки були спрямовані в першу чергу на отримання підтримки з боку „вуличних” праворадикалів, що у всьому світі є молодіжним резервом подібних до «Свободи» правопопулістських партій.
Важливу роль в зв’язку між партійними керівниками та бійцями виконує Руслан Андрійко – заступник голови київської „Свободи” з молодіжних (!) питань і голова „Студентської Свободи”. Саме він брав активну участь у антисемітській провокації під час студентської акції проти уведення платних послуг 12 жовтня .
Півтора десятки «воїнів расової війни» намагалися підмінити соціальну критику антисемітськими гаслами і тим самим дискредитувати студентський марш.
Пізніше з’ясувалось, що Р. Андрійко має також стосунок до неофашистів, які практикують насильницькі методи. 11 грудня відбувся марш за права людини „Анти-Йолка”, організований лівими та антифашистськими організаціями. Після акції на групу учасників скоєно напад неонацистів з використанням кастетів та газових балонів.
 Партійний функціонер був помічений в одній компанії з „підопічними” за півгодини до інциденту. Разом із ним на фото можна побачити лідера ультраправих, що намагався «провчити» лівих. Це саме обличчя можна знайти на фотографіях із студентського маршу. Він також брав активну участь у антисемітській провокації в день студентського маршу протесту проти постанови №796. Інший із нападників на «Анти-Йолку» є на світлинах із акції ВО «Свободи» на захист «сімейних цінностей», що пройшла 11 грудня за кілька годин до нападу. І там теж був діяч «студентської Свободи» і любитель антисемітських гасел Р. Андрійко.
Напад на учасників «Анти-Йолки» ультраправіі описали у листі до ресурсу «Правые новости», як напад на «соціалістів» та членів «комуністичної профспілки». „Невдоволення” правих присутністю на „Анти-Йолці” геїв – це тільки прикриття ненависті до ідеологічних опонентів, що заважають «Свободі» та вуличним наці вільно діяти у молодіжному середовищі.
Публічним лідерам „Свободи” варто визначитись – чи не надто ризикованим є заграванням з таким „молодіжним резервом”? Складається дивне враження. Або партію абсолютно не цікавить її політичне обличчя, або ж її функціонери вважають, що їм подібні альянси минуться. Кажучи про «національне визволення» ВО «Свобода» використовує неонацистів, які є прихильниками пригноблення людини за національною ознакою. Фактично відрізнити де закінчується право радикальна неонацистська шпана і де починається респектабельна політика Тягнибоків та Іллєнок неможливо.
Така конфігурація партії (інфільтрація в публічне середовище і використання насильницьких методів) – загроза для усього громадянського суспільства й іміджу України.
Громадянський антифашистський спротив